непорядний — а, е. Якому не властива порядність; здатний на ниці, негідні вчинки … Український тлумачний словник
непорядний — прикметник … Орфографічний словник української мови
негідний — I (який здатний на ганебні вчинки, якому властиві неґативні моральні якості тощо; ужив., зокрема, як лайливе слово звертаючись тощо), поганий, неподобний, бридкий, гидкий, мерзенний, мерзотний; ниций, брудний (дуже непорядний, аморальний, нещирий … Словник синонімів української мови
гріх — а/, ч. 1) рел. Порушення релігійно моральних догм, настанов і т. ін. 2) Поганий, непорядний вчинок; якась хиба, помилка, недогляд. 3) у знач. присудк. сл. Непорядно, недобре; недозволено. Брати гріх на душу. •• Споку/тувати гріхи/ визнати свою… … Український тлумачний словник
невірний — а, е. 1) Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках із ким небудь; який порушує вірність; зрадливий. 2) Який викликає сумнів, недовір я; обманливий, ненадійний. || Небезпечний, непевний. || Нечесний. 3) Слабий, тьмяний, миготливий. 4) розм. Не… … Український тлумачний словник
негарний — а, е. 1) Який не приваблює своїм зовнішнім виглядом; некрасивий. 2) Позбавлений позитивних якостей, властивостей; поганий, недоброякісний. || рідко. Поганий на смак; несмачний. 3) Наділений негативними моральними якостями, властивостями;… … Український тлумачний словник
неджентльменський — а, е. Що не є джентльменським; непорядний, неблагородний … Український тлумачний словник
недостойний — а, е. 1) чого, з інфін. Який не заслуговує на щось, не вартий чого небудь. || Який принижує чию небудь гідність, несумісний з чиїмось достоїнством. 2) Який не має потрібних позитивних якостей, не заслуговує на повагу; непорядний, безчесний. || у… … Український тлумачний словник
непорядність — ності, ж. Абстр. ім. до непорядний … Український тлумачний словник
непорядно — Присл. до непорядний … Український тлумачний словник
